Мовлення дорослих – взірець для наслідування

Мовлення дорослих – приклад для дітей. Успіх мовленнєвого розвитку дитини насамперед залежить від мовлення дорослих і зокрема батьків. Маля навчається говорити завдяки слуху і здібності до наслідування.

У мовній практиці трапляється порушення наголосу:

–       вживання наголосу на першому складі замість другого(«читання» , «питання» , завдання» )  замість («читання» , «питання» , «завдання» ) ;

–      не властиве українській мові наголошення першого складу у низці дієслів ( «везти», «нести», « несла» – замість «везти», «нести» «несла»

–      вживання наголосу на першому складі в  дієслівних формах слова «було» ( «було» «була» – замість  «було» «була» );

У мовленні дорослих спостерігаються невмотивовані запозичення  з російської мови. Виникають помилки двомовності:

–      вживання фонетично українізованих російських слів ( «спічки», «рубель»,    «зонтик»,    «носки»,   «чулки»    –   замість «сірники», «карбованець», «парасолька», «шкарпетки», «панчохи» );

–      перестановка звуків в окремих словах ( «медвідь» «воробець» – замість «ведмідь»  «горобець» ) ;

–      заміна українських словосполучень російськими ( «кидатися в очі» замість «впадати в очі» )

Забруднює нашу мову  вживання жаргонів і «модних слів» , зловживання слів іншомовного походження, які незрозумілі для дітей, використання надмірної  кількості  пестливих  слів у  повсякденному  спілкуванні  з дітьми ( «ручки» «ніжки» «ложечка» «тарілочка» ) ; наслідування і повторення  дорослими спотворених дитячих слів ( «моня» «буся» «коко» «копа» – замість «молоко» «бабуся» «яйце» «картопля» )

Вживання великої кількості зайвих слів під час індивідуальної розмови з дитиною або тільки штампованих виразів на зразок: «Сідай»  «Пішли» може бути зразком мови для наслідування дитиною.

Засмічення мови словами – паразитами , які заважають дитині розуміти мову ( «ну» «от» «тіпа» «значить» «короче» «розумієте» ) потрапивши у дитяче мовлення , можуть стати звичкою у їх використанні. Тому дорослому потрібно слідкувати за  «чистотою» своєї мови.

Щоб мовлення дорослих у сім’і стало для дітей взірцем наслідування, воно має відповідати певним вимогам.

Батькам варто використовувати в розмові з дитиною все лексичне багатство  мови  і синоніми («гарний» «красивий» «гожий» «добрий» «хороший» ) переносне значення слів ( «золота осінь» «золоті руки» )антоніми, образні вирази.  Справжнім скарбом української мови є твори усної народної творчості – прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. Дорослим потрібно «вплітати» ці народні перлини в живу розмовну мову,використовувати влучні вирази: « З товариша не смійся, бо з себе заплачеш» , «Якби кізка не скакала, то б і ніжку не зламала».Яскравості та образності надають влучні порівняння та поетичні вирази тощо.

Яскраве, виразне мовлення дорослих привертає увагу дітей, полегшує розуміння та запам’ятовування.

Сухе, монотонне мовлення не може бути зразком для наслідування. Виразність забезпечується інтонацією, що надає мові мелодійності. Інтонація _ це вміння регулювати силу голосу, користуватися логічним наголосом, паузами, темпом мови. Не можна кричати в розмові з дитиною. Голосне крикливе мовлення викликає у дошкільника байдуже ставлення до її змісту, роздратованість у поведінці. Дитина намагається відповідати батькам таким самим тоном. Не можна розмовляти з дітьми швидким темпом, оскільки стежити їм за такою мовою ще важко, вони відвертаються, стомлюються слухати, так виховується неуважність до слова.

Мовлення батьків має бути орфографічне і граматично правильним. У кожній сім’ї варто мати мовні словники, які дадуть можливість дорослим у будь-який час дізнатись про правильну вимову слова. Дитина швидше навчиться говорити правильно, якщо вона чутиме навколо себе правильну літературну мову дорослих.

У розвитку мовлення дітей надзвичайно важливу роль відіграє хороший слух. Людина з нормальним слухом легко розрізняє звуки,вступає в мовне спілкування з іншими. Ушкодження слуху затримує розвиток мовлення. Тому батьки мають постійно піклуватися про збереження слуху дитини, розвивати її слухову спостережливість.