Колискові пісні для дитини

Колискова пісня, колискова –

То найперша материнська мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом,

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами,

Скільки в ній тривожності людської,

І надії, і сивини гіркої.

Колискова пісня, колискова –

То солодка материнська мова.

 Спів i музика супроводжують людину з перших кроків її життя. Чуттєвий зв’язок, щодня народження iснують мiж матiр’ю i дитиною, дiстає вірне вiдбиття у зворушливо щирих i безпосереднiх колискових, якi дитина чує досить тривалий час (за стереженнями етнографiв – до 2-З-х років). Колисковi пiснi розрахованi лише на дного маленького слухача i через це набувають рис найiнтимнiшого жанру.

Народнi колисковi пiснi зачаровують нiжнiстю, безпосереднiстю, простотою, художньою досконалiстю. У них – уся материнська любов, світ добра, краси i справедливостi, який кожна мати, кожен народ прагне виплекати в юних душах.

Тема сну та заколисування широко розробляється в пiснях, де головною дiйовою особою  кіт, вчинки якого так чи iнакше пов’язанi з дитиною. Таке широке й тривке входження цього персонажа до колискової пiсенностi пояснюється тим, що в народних уявленнях, вiруваннях кіт завжди постає другом людини, здатним оберiгати її вiд злих сил.

Мотивiв, де кіт бере участь у заколисуваннi дитини, чимало, i вiдомi вони в багатьох варіантах. Кота (cipoгo, бiлого, волохатого), одного або двох, маленьке кошенятко запрошують приспати немовля. Котик то сам заколисує дитину, то просто сприяє її сну­ловить мишку i кидає в колиску, а та допомагає дитинi заснути, ловить качечку, пiр’я якої іде на подушку, тощо.

Для дiтей, якi починають розумiти простi, пов’язанi з найближчим оточенням, поняття, чимало пiсень є не просто приємним набором мелодiйних звукiв, а цiкавi вже cвоїм змiстом, потiшними ситуацiями, добрими чи лихими вчинками їхніх «гepoїв», i часто кіт – головний персонаж бiльшостi таких пiсень. Його дії вже не так прямо пов’язанi з дитиною, вони мусять викликати в малого слухача цілком визначене ставлення – осуду чи схвалення. Малюки одержують першi уявлення про «добре» й «погано», «можна» й «не можна», хоча caмi зображуванi факти стосуються звичок i властивостей кота.

Повчальний елемент мiстять пiснi, де цiкаво й рiзноманiтне зображено шкодливiсть кота, провини якого мають подати дитинi найпростiшi уроки чесностi. Ці колисковi, незалежно вiд самого вчинку «героя»,- чи то він злизав медочок, чи вкрав клубочок ­мають яскраво виявлений подвiйний акцент, чiтко виражений у своєрiднiй моралi пiсень: «Не вчися, котку, красти, а вчися робити». Пiснi при тому не вдаються до нудної дидактики, а через яскравi образи малюють цiкаву й водночас повчальну картину, епiзод, використовуючи найчастiш легку iронiю, гумор, жарт, фантастику.

Про що б не спiвалось в колискових пiснях, їм залишається притаманною основна заспокоювальна функцiя, їх суто побутове призначення. Досвiд народу показав, що багаторазове поколисування, повторення однiєї i тієї ж музичної фрази-поспiвки у вузькому дiапазонi iз застосуванням одноманiтної ритмiки, уникнення рiзких дисонансiв у музицi i словах позитивно впливає на фiзичний стан дитини, гiпнотично дiє на її психіку і швидко заколисує.

На жаль, цi чудовi твори народного музично-поетичного мистецтва побутують переважно в селах серед бабусь та прабабусь, а бажано, щоб i сучаснi матері всю любов, нiжнiсть, бажання бачити своїх дiтей щасливими, розумними, вкладали в невибагливi, але такі неоцiненнi рядки милозвучних народних мелодiй.

***

Ой ти, коте, не гуди,спить дитина, не збуди.

Дитячко малее, воно спатки радее.

Дитяточко малесеньке,

Воно спати радесеньке.

 ***

А -а, коточок, зховався в куточок,

Пiймав собi мишку та й з”iв у затишку.

А-а-а-а!

 ***

Е-е коточок, украв в баби клубочок

Та понiс поза лiс, та й до Галi принiс.

Стала його Галя бити:

– Ой не вчися, котку, красти,

А вчися робити, черевички шити,

Е-е, спать, люлi.